Двері грюкнуть пострілом в спину,
Хтось подумає щось у слід,
Той, хто винен,скаже – не винен!
І замріється… Про обід…
А надворі буде свято!
Тихо й ясно – майже зеніт…
Те, що спогадів і не варте,
Ще висушує, ще болить.
І до церви дзвонять уперто –
Може, навіть люди прийдуть…
Люди!!! Дайте спокійно вмерти!!!
Люди, дайте!!! …А не дадуть!
Двері гримнуть десь біля серця
І за снами зачиняться враз…
Де в житті цьому спокій береться,
Й що святе в цьому світі для вас?
І ще житимуть далі люди,
І дзвонитимуть знов і знов.
Лиш когось у когось не буде.
Просто слід…
Просто слід захолов…
2011.