А він ніколи не кохав.
Він тільки грався почуттями.
У втіхи знову поринав,
А ти не прийдеш все до тями.
Надії, мрії, сподівання...
Він все спалив, мов те сміття.
Він тільки муки та страждання,
Та вже немає вороття.
Життя без нього - без повітря,
Життя без нього... Як воно?
Мабуть, що лиш на тому світі
Життя прекрасне, мов кіно.
А він-то зможе жити далі,
І всім розкаже, що ти стерво.
Розповість наступній кралі,
Як мотала йому нерви.
Бо він же янгол, він святий,
а всі навколо непутящі,
розплющуй очі, він не твій,
йому потрібна ненайкраща.
Скільки можна пробачати,
ти ж бо, справді, не ганчірка
всі образи забувати
за що тая доля гірка?...