Из украинской поэзии:
Игорь Муратов
Во сне
Как будто в детстве, снится: я лечу.
Да это же во сне я вырастаю.
Скорее, мама, запали свечу
И разбуди: ты видишь – я летаю.
А если больше я не прилечу,
Тебе добавив скорби и заботы…
Не медли, мама, и зажги свечу,
Мои ночные прекрати полёты.
Я налетался так, что не хочу…
Тут тесно, мама, бьюсь во тьме бессилья...
О, пожалей меня, зажги свечу,
Чтоб так летать, откуда взять мне крылья?
Перевод с украинского
Марины АХМЕДОВОЙ-КОЛЮБАКИНОЙ
У СНІ
Як у дитинстві сниться: я лечу.
Це ж я у сні росту, це я зростаю.
Скоріше, мамо, засвітіть свічу
І розбудіть: ви ж бачите – літаю.
Ще й залечу, і більш не прилечу,
І вам додам турботи і заботи.
Не кваптесь, мамо, засвітіть свічу
І припиніть нічні мої польоти.
Бо я вже налітався досхочу,
Тут тісно, мамо, б’юсь об стелю хати…
О, пожалійте, засвітіть свічу,
У мене й крил немає, щоб літати.
1972