Из украинской поэзии:
Игорь Муратов
ОСЕННИЕ ТРУБЫ
Шумит осенний листопад
Опять в безветрии ноябрьском.
В молчанье вдохновенном сад
Мешает на палитре краски.
О линий бунт!
Бедлама гам!
И я, бледнея от досады,
В классический не втисну ямб
Невероятность листопада.
Багрянец пью сосновых крон
И им же исцеляю раны.
А может, осень – только сон,
И вновь внезапно май нагрянет.
Как перед смертью солнца мак,
Завянув, спрячется куда-то…
И бронзовый в лучах заката
В ущелье вострубит дубняк.
И призовёт нежданно к бою
Всё, что из почвы соки пьёт,
Прочь от зимы ...
И я с тобою,
Живое воинство моё!
Перевод с украинского
Марины АХМЕДОВОЙ-КОЛЮБАКИНОЙ
ОСІННІ СУРМИ
Шумить барвистий падолист
У листопадовім безвітрі.
У мовчазнім натхненні ліс
Мішає фарби на палітрі.
О ліній бунт!
Безладдя гам!
Відтінків шал!
З досади блідну,
Бо не вміщу в класичний ямб
Реальність цю невірогідну.
П’ю багрянець соснових крон
І ним же гою давні рани...
А може, осінь — тільки сон,
І раптом травень знов настане?
Віщує літо сонця мак
Над передсмертям межигір’я,
І, мідний весь від надвечір’я,
Ще трохи — засурмить дубняк.
І поведе кудись до бою
Все, що із ґрунту соки п’є,
Геть від зими...
І я з тобою,
Вояцтво бронзове моє!
1963