Йде дівчина по селу,
ЧервОна спідниця.
Хто ж не схоче на красу,
Бодай, подивится?
Е вінок,стрічкИ,дукати,
Сердце завмирало.
А запАска яка фАйна...
Хлопців гурт стояло.
А вона, немов веснянка,
Всміхнена,весела.
Бодай виросла б ,ще трохи,
ЗрослА, не дебела.
На плЕчах,і на подОлі,
Хрест болгарський -звісно...
Червоніють квіти , півні,
Щє й разок намиста.
Черевичкі жовті має,
Цокае підбором...
Хлопці знай собі зітхають...
Виросла небога!
-Чом мов панночка біленька?
Деж ти поспішаєш?
-Я до хресноЇ біжу!
- Як кажи ся маєш?
Я тебе кохаю сердцем...
-Нумо! Не чіпляйся!!!
-Як би знав,яка ти є...
Я б не закохався!