* * *
Ще громи під ногами вовтузяться
І про кліщі не знає язик,
Та деруть реміняччя на музиці
Нерозраєні тіні владик.
І берези летять блискавицями,
І кричать ковалі з-поза хмар:
— Гей, голото, обідрані лицарі,
Чим потішимо нині нездар?
Шкіру з кожного знімуть, не тямлячи,
Що живий,
що жива,
що живі...
Знайте — слід м’ясників цих потягнеться
І до раю —
По ніжній траві...