Мала, ти пам’ятаєш,
як я вибирала з твого волосся зірки?
ти чула тоді мій погляд
у своєму серці?
ти вискакувала з потягу на ходу,
вчитувалась у мої долоні
і синтезувала себе з моїми думками.
краялась і тікала
від мене у свої сни.
поки мені ще горілось,
тобі холодило легені
чужими очами і чашечкою чаю.
розводила, мов сироп,
у небесах літаки,
а я все так безглуздо підбирала слова,
шліфувала і підрізала кінчики,
щоб було рівненько,
щоб ти не порізалась
об гострі кути моїх нервів.
давай ти зникнеш мов мара,
а я збудую тобі храм
і створю нову релігію.