25-та година цієї доби
Втомилась чекати мого погляду,
Зупинившись на мить,
Простяглася на голодний рік.
Ти збирала бляшанки і попіл моїх думок,
Чекала коли вже
Відкриється театр ляльок.
Хотіла, щоб вічність просякла
Твоїми пустими люблю
І більш не пахла
Долоня моїм шанту.
Ти косилась на усіх моїх леле,
А я не могла пробачить тобі твою Лілі.
Ми мов загнані тіні
Ховались у ковдрах ночей.
Співались у венах солов’ї,
А ми так і не дійшли до краю зими,
І знову бруднили очі
Тим самим гарячим вином.
Ти знов вибирала намисто
З моїх безкінечних життів,
Шукала свого аметисту
І думала, що я не живу.