одного разу ти відчула мене,
витягла свого ножа
і вирівняла мої нігті.
голила мої нерви
своїми тупими лезами
і чекала: коли я здамся,
а я вже готова відкритися тобі.
ти писала про Бога,
молилась Аїду
і клонилася тільки joy,
обрізала хрести на своїх руках,
кохалась з кожним десятим
та віддавалась через одну.
давай наклеємо удвох
чорні шпалери у гостях,
а у нас розірвемо у шмаття,
писатимемо вірші кров’ю
на наших тілах,
відкриємо усі зимові небеса,
щоб нарешті стали блакитними,
закриємось у бездні
і дивитимемось на повний місяць..