Карпати!.. Цілує сонце гори у вершечки.
І ллється патокою схилами цей ранок...
Мені не спиться. Я -- мерщій -- на ганок:
там Бистриця біжить, ідуть овечки...
Так дихається легко, на всі груди,
а пряний запах сіна аж п'янить...
І сходить сонце. Неповторна мить.
Тут щастя йде луною скрізь і всюди.
Ех, гори! Залишіть мене в полоні
серпневих теплих днів і цих чудес!
Хто мертвий був душею, -- тут воскрес.
І сльози радості відчув гірко-солоні.
25.08.2012
Бистриця