твій біль пронзає глибоко в душі,
та так, неначе це зі мною.
я пам'ятаю ті твої хвилини горя,
твої - вони ж мої і зовсім не байдужі.
мені хотілось потопити їх у морі
і щоб вони перетворились потім в зорі.
іти вже весело з тобою
і щоб минала доба вже за добою.
розлити вина, пити вина,
усі твої страждання поховати в домовині.
я пам'ятаю все як нині:
твої-мої страждання, біль і сльози,
як не хотілось вже співати блюзи,
ти й я в метаморфозі...