У кожного повинна бути мама,
У когось лагідна , турботлива , ніжна.
У когось зла, похмура, невгамовна.
А в когось…в когось її взагалі нема…
Нема й не буде, більш ніколи…
І в серці залишається лише пустота,
Ніхто не накричить, насварить, приголубить,
І йдеш стежиною по світу вже сама.
Але й буває так, що є у тебе мама,
Не радісна, не лагідна, але й не зла.
А просто якось байдуже їй стало,
Чи є дочка у неї, чи нема…
Хто винен в тому? Я не знаю…
Але печалі й смутку не сховати,
Бо хочеться, щоб хоть іноді,
Вона могла до мене приїзджати.
Мої надії й сподівання, не покидають мене ніколи…
Бо в кожного повинна бути мама!
А в мене є, і я надіюсь,
Що розірветься це рутинне коло…
19.05.2012