Атропа невблаганна павутинку
Розрізала, спинивши плин життя...
До Бога Ти полинув! І сльозинку
Криваву Янгол втер Тобі... Буття
Здригнулось, розчепірившись від болю,
Створивши порожнечу... Тату мій
Стражденний! З тіла тлінного на волю
Господь Тебе покликав, і сувій
Земного існування Він, згорнувши,
Молитву дав живим про Тебе. Тато,
В оселю Божу двері відімкнувши,
Пішов, лишивши нас побачення чекати...
14.10.2012