Неспинний час безжалісно іде —
Стежки дощами знищує до Раю.
Від Вас хоч двох рядків давно чекаю.
А пишуть все не ті і все не те.
В минулому останньому листі
Пообіцяли згодом розказати,
Як ніч-мольфарка люляє Карпати...
А пишуть все не те і все не ті.
Заплющу очі: коло золоте
Ховає лик за гори. Вечоріє.
І Ви заглиблений у мари-мрії...
А пишуть все не ті і все не те.
Гортаю пошту я на самоті.
Стіл, крісло, плед, герань на підвіконні.
Клубок у горлі, сліз струмки солоні.
Бо пишуть все не те і все не ті.