Розправила крила,Жар птиця.
У Храмі любові до Бога
Бо любить вона .як Цариця
Не маючи щастя .у горі
Вона прилетіла із краю
Де зовсім незнали її
Бо там були сльози із Раю
Де має бути на Землі
А він забув ,про небокраї
Про тих нужденних на Землі
Вона як мати і як жінка
Неможе вже додому йти
Прийшла вона, до "Мавзолею"
І руки вгору підняла
Щоб він побачив,що є люди
Які ще моляться йому
Бо вірить в те,що суд настане
На воскресіння ,і тому
Вона не зможе подолати
І йти в могилу золоту
А їй, так хочеться літати
І знати ,що живе тут у Раю...