Слова затерпли в мовчазному колі,
між нами днів незмірна далина,
лише як спомин, десь на крайці долі
живе стрічань притлумлена луна.
Світанок снить, занурений у роси,
і там, де попіл смутку перетлів,
стоїть моя душа простоволоса
на перехресті дум і почуттів.