***

Я звикаю: тебе нема.
Є галявина, кладка, мох,
Сиза колія, міст, тюрма,
Сім тополь і над ними - Бог.

Площа, проща, собор, церкви,
І - вже лишений назавжди -
Перехід, де статечне "Ви"
Поступилось легкому "Ти..."

Все сурмить і сурмить сурма...
Сиза колія, кладка, мох,
Площа, проща, собор...
Ми - вдвох.

Я забула: тебе... нема.