- Мовчання? - Ні, це просто тиша.
- Перед грозою? - Ні, пробач.
- Біжить життя, як сіра миша.
- Спостерігаєш лиш? Не плач!
- Не плачу, бо нема причини,
Лише - в полоні, досі ще...
Дні, як жебрацькі копійчини,
Їх досить лиш на сум і щем.
- Ти посміхаєшся? Не віриш
Ні трішки в те, що кажеш? Гов! -
В тобі самій - шалений вирій,
Перекладач таємних мов!
- То що, грози таки не буде?
- Грози бажаєш восени?
Та це вже забаганки, люди!
- Тоді хоча би уві сні...