Довгими віяними я приховую душу.
І краще тобі не дізнатись ніколи,
Що носити під серцем я мушу.
Про що мовчатимуть вуста нафарбовані.
Я завжди буду трохи цинічною.
Знаєш, гордості вчать образи та підлість.
Можливо вважатимеш мене істеричною.
Та довіряти треба знову навчитись.
І краще не знати тобі мого печалю.
Я постараюсь. Я вчитимусь знову.
Вдягати у брендові речі совість.
І вирушати на зустріч розмаю.