Чи справді суть пізнань така важка є?
Чи дійсно все - марнота, порох, прах?
Щораз слова бентежать і лякають,
Щодалі важче зборювать той страх.
Та тільки ним відсіюєш полову
Пустих словес, яких набравсь за вік,
І знову йдеш - як в Божий храм - до Слова
Шукати в ньому істину і лік.
Твій шлях - весна,де зріє осінь рання,
Гаряче літо й холод мерзлоти.
А все життя - це спроба подолання
Вершин і прірв, і пасток... німоти.