Земное и небесное

Любовь Шикторова
Ну, здравствуй же, неугомонная моя!
Давно тебя не видел. Каюсь. Винен.
Хоть был неумолимо я неуловимым
Но не забыл, что ты есть у меня.

Твоя печаль в мой сон нырнула вдруг,
Чтобы её дыхание ощутить я мог.
И, освещенный солнцем, весь я тут.
И время капает, как слёзы, на песок

Такое лёгкое, но одновременно довлеет.
Всегда ты грело, ныне обпекло.
Живу, твоими болями болея,
И грустью и теплом тебя лелею,
Земное и небесное моё.

Оригинал:

А Бабошко

Земне і горнє...


 Ну, здрастуй, наполохане моє!
 Давно тебе не бачив... Каюсь, винний.
 Хоч був я невмолимо невловимим,
 Та не забув,
            що ти у мене є.

 Твоя печаль
            у мій тривалий сон
 пірнула,
         щоб ії відчути міг я -
 І весь я тут, осяянний промінням,
 І крапле час,
          як сльози у пісок.

 Таке легке - і водночас вагоме,
 Ти завше гріло. нині - обпекло.
 Живу
         твоїми болем і теплом,
 Сумне моє,
                земне моє
                і горнє...