Небо плаче проливним дощем,
Дерева в печалі скидають листя.
Безжальна осінь ріже мене ножем
Й сіллю присипає душевні рани,
І ніхто їх не залікує, язиком не залиже.
Від клятої осені у мене нежить
І ще купа проблем на додачу.
Холод висипає на тілі мурашки.
Закурю сигарету, може стане краще.
Ще плюс людська байдужість,
Яка ранить куди дужче.
І хочеться душевної рівноваги,
Щоб душа завивала від щастя,
Без турбот читала абабигаламаги.
Змінити осінь на зиму,
Дощі на сніги і морози.
Замість потоків на вікнах - фантастичні химери,
Змінити всі манери й свої - як найперше.
Забити на всіх, жити для себе лиш в кайф.
Тікай поскоріше проклята осінь!