Вийду я на річеньку вранці-рано,
Виглядаю милого за туманом.
Ой, туман-туманочку, білі коси!
Заклубив і берег той, і покоси.
Неширока річечка, та без броду.
Каламутять ніженьки зимну воду.
Ой, тумане-батечку сивочолий!
Ти полинь, будь ласочка, до Миколи.
Огорни коханого, притулися,
На жадане личенько придивися,
Зазирни-впірни в його сині очі:
Чи врятуєш серденько ти дівоче?
Загубилось серденько, заблукало,
На поради мамині не чекало,
Покохати парубка поспішило
І мене беззахисну залишило.
За туманом схований лівий берег.
Як без тебе житиму, мій лебедик?..
Молоко розлилося над рікою,
Простирадлом вкрило і нас з тобою…