Метелик
Не відчувши в торішньому пилі весни,
позирає метелик, як пляма, з стіни.
Це знайомий художник його малював,
просто так малював – ні копійки не взяв.
По шпалерах узори обвідкою йшли;
Це узимку було. Як морози гули!
Тріскотіла земля, мов волоський горіх:
Видно, Богу снігів не хватило на всіх.
І з тієї пори він сидить як живий,
А мене непокоїть бронхіт затяжний.
І шкарпетки я штопаю сам шерстяні,
кип'ячу молоко, п’ю таблетки міцні.
І так тяжко я жінку прекрасну люблю,
Безнадійно кохаю – лиш губи кривлю…
Переклад з російської Олени Матвієнко.
Виктор Володин
Бабочка
В прошлогодней пыли и не чуя весны
Смотрит бабочка кляксой цветной со стены.
Мне знакомый художник ее рисовал,
Просто так рисовал – ни копейки не взял,
По обоям бежали узоры каймой;
Это было зимой, прокаленной зимой.
Как трещала земля! Словно грецкий орех:
Видно Богу снегов не достало на всех.
С той поры она точно живая сидит,
А меня все изводит проклятый бронхит.
И я штопаю вязаной шерсти носок,
Кипячу молоко, да толку порошок.
И прекрасную женщину тяжко люблю,
Безответно люблю – только губы кривлю.