душа

Яна Стружицкая
Це дивно так, ми навіть не знайомі.
Я імені твого, уже не пам`ятаю.
Та знаю, що колись,давно, ти був зі мною.
Від спогадів у серці, біль я відчуваю.
Вірю я у те, що скоро знов  тебе побачу.
Здолаєш смуток ти в душі моїй.
Я розумію, що нічого я для тебе вже не значу.
Але навік залишусь в пам`яті твоїй.
Чи зможеш ти мені любов свою віддати?
Ти цим здолаєш всі мої страждання.
І душі наші грішні зможеш воз`єднати.
Та знов в  очах моїх буде  світить кохання.