( укр) Розірвано невидимі тенета
Одним тужливим криком журавля!
І йде назустріч молодість поета,
І зустріча поетова земля
Весняним цвітом,білим як надія,
Вишневи квітом,тінню каяття...
І проситься його найкраща мрія
До мого серця,у моє життя!
Хвилює сонце і хвилює небо,
Шепоче травень - долю замовля:
І ти отут залишиш щось від себе
І візьмеш щось від краю Василя
Омитого ранковою росою,
Зігрітого найкращим почуттям!,
Спасенного великою любов"ю,
А,може,і поетовим життям!