Из украинской поэзии:
Игорь Муратов
* * *
И всё равно вы вспомните меня,
Заклятые враги, друзья былые…
И прошлое мелькнёт в закате дня
Там, на лугу, туманами седыми,
Пропав за горизонтом, как в пустыне…
И всё равно вы вспомните меня.
Одни – в уме, другие же – прилюдно
Одни – без слёз, а кто-то и в слезах…
Мой труд на честных взвесите весах
Иль лицемерно скроете под спудом,
Но этих достижений многотрудных
Никто не обойдёт, судьбу кляня.
И всё равно вы вспомните меня
То не пустяк, поверьте, просто совесть
Теперь в долгу у будущего дня…
И, ощущая слов своих весомость,
Не лавров жду, о славе беспокоясь,
А веры, что исчезнет вся возня…
Не имя – перлы дум моих высоких
Отдам потомкам на закате дня…
И всё равно вы вспомните меня.
Перевод с украинского
Марины АХМЕДОВОЙ-КОЛЮБАКИНОЙ
* * *
Ви все одно згадаєте мене,
Закляті недруги і легковажні друзі:
Мінливий час минущого майне,
Мов той туман болотяний у лузі,
Й постане суть речей на виднокрузі,
Й ви все одно згадаєте мене.
Одні — в думках, а другі — привселюдно,
Одні — без сліз, а дехто й у сльозах;
Цей, зваживши мій труд на чесних терезах,
А той, його спаплюживши облудно.
Та жоден з вас набутків многотрудних,
Хоч би й хотів минуть, не омине,
Й ви все одно згадаєте мене.
Не п ха це, повірте, а свідомість
Обов’язку перед прийдешнім днем,
Відчута слова кожного вагомість.
Комусь — хай лаври, а мені натомість —
Упевненість, що згине все дрібне.
І не ім’я — чуттів і дум відомість
Нащадків моїх чуйних досягне.
Й ви все одно згадаєте мене.
1970