У той прикрий світ,
де немає весни,
самотні гілки обірвані там.
Передавай диким дітям привіт,
а вони хай посміхаються вам.
У той прикрий світ,
де ти був та не знаєш,
скільки секунд у довгій хвилині.
Не ламай тих гілок рідкий цвіт,
що ростуть у прикрій долині.
У той прикрий світ,
там де люди-медузи,
там де не ходять по річках човни.
Я знаю, ті діти - вони твої друзі,
але дуже дивні, дуже прикрі вони.
У той прикрий світ, що напевно існує,
маю повірити, скільки вистачить сил,
бо за ним щось у серці відчайдушно сумує,
за тим дивним містом, без весни й без вітрил.