Колись веселу і зухвалу,
Тепер розважливо-байдужу,
Під панцир спокою сховала
Напалмом випалену душу.
Згасає вогнище повільно —
Тече життя напівчернече.
Від зваби Світу майже вільна
Готую остаточну втечу.
Та Ваші губи — згуби злочин.
Та Ваші пальці — вирок вірі.
Занурення в містичні очі,
Немов падіння в чорні діри.
Йду за межею, чи по краю?..
Я серцем Вас передчуваю.