Так, востаннє зустрілись, але
твої очі сумні так бентежать мене.
Свою руку з твоєї хутчій заберу –
мою руку не тисни так сильно.
Не кажи ти мені, як повинно
Було б… Я од тебе піду. Неодмінно.
Зустрічаєш мене – серце пісню співа.
Бачу – радий мене ти зустріти –
бо цей блиск, що засяяв в очах,
найгарнішим словам не затьмити.
Але радість та щастя не довго трива –
чи ми праві з тобою, чи винні…
Ця розлука – то доля. Повинні ми, так.
Ми не праві, не винні.
Ми просто не вільні…
фото моє