МИХАСЬ БОЛСУН
СОРОЧКА
Володимиру Пирху
Радість мчала учня-малолітку.
Руку грів і серце веселив
Згорток. В нім – сорочка тепла, в клітку,
Що у школі хлопчику дали.
Бігла під підошвами дорога.
Учень школі вдячний був як слід.
Вдома ж щиро вигукнув з порогу:
– Добре як, що тато інвалід!
Ті слова усіх кольнули жалом.
Сумно дощ заплакав у вікні,
І сорочка дарена лежала
Мов проклін минулій тій війні.
10.11.2009
Переклад з білоруської Олени Матвієнко.