Він йшов по темній вулці,
і кришталевий місяць його осяяв путь,
хати не наче вулики,
гудуть,гудуть,гудуть,
в його руках сокира,
виблискує в пітьмі,
він зна,що за людина,
впійма спиной її.
Хто з року в рік,
давав накази,
в його думках вже мертвий чоловік,
то пан його, в труні та гроші коло вази.
то гроші за наділ,що дав йому панОк,
в його думках панОк не пан,
і тільки,як заєде тепленький ранок,
сокири лезо гостре гепне об жупан.
І він не буде винен більше нікому,
ні грошей,ні роботи,більш нічого,
І він спокійно ляже у труну,
пройшов він сотню верст життя-доргу,
та померати комусь винним не для нього.