Я прокинуся рівно о восьмій,
Розпакую твої конверти,
Прочитаю, про що мовчить осінь,
Що чекати – значить померти,
Затягнуся до хрипу в легенях,
Напишу, щоби ти могла знати,
Єдине, у чому я впевнений,
Це у часі, що не наздогнати.
Андрей Титок ©