***

Лилия Дорожко
Не лякай мене красивими віршами.
Знаєш скільки я наслухалася їх?
Зійдуть всі осінніми дощами,
замете до них стежини сніг.
Крижані слова ті з часом стануть
і розтануть навесні. Одна вода.
Не потрібно щоб і я отак писала.
Хочу жити, не втрачати часу на слова.