На сніданок, до кави – амброзія
Через столик Афіна з Деметрою
Три години над небом в дорозі
Хмари грають в квача з кілометрами
Тут не сонце, тут тисячі й тисячі
І так низько промінням лоскочуться...
А вночі, на доріжці місячній,
Нереїди в танку дикім носяться.
Під оливок розкішною гривою,
Замість верб, наче Зевс сам із Герою,
Грек сидить зі своєю милою,
Привітаються «Калімерою»
Тут у кожнім куточку античність,
В кожній посмішці сяє Ірида.
Хто хоч раз був до Криту дотичний -
Той від щастя ридатиме ридма
Вересень 2012, о.Крит