Тремтіти в осінньому потягу, коли тіні здаються більш щирими за їх власників, і думатиЯк море пожерає себе зовні і зсереднини, ковтаючи людей і повертаючи у вигляді
Розірваніх медуз. У якого кожен 9 видих гучніший за попередній, і у якого кожна ямка на підборідді глибша за наступну.
Зігріватися у осінньому потягу. Відчуваючи себе рухомим, відповідальним його внутрішнім органом. Відчувати кожен вигин, кожне змінення маршруту, кожну зупинку тимчасового тіла.. Та зраджувати його на кожному новому пероні, хоч аби якось повернути собі себе..Наівну, маленьку, самостійну.
Засинати в осінньому потягу, що щойно виїхав із серпня і ще нікуди не запізнюється.. Та бачити уві сні лише віщі сни, які трапляються тількі на вірному шляху і тільки вірним людям.