Ми всього лиш актори,які вийшли із ролі,
ми не чуєм суфлера,а життя - вічна прем’єра.
Ми заручники вітру ,які втратили віру.
Зачаївшись, приміряємо чужі вбрання,
а своїм життям живемо до світання.
Літаємо у снах, читаємо газети,
співаємо пов’язані із настроєм куплети.
Минуле закарбовуємо в фотки,
на єрунду розмінюємо сотки.
Своїми принципами дряпаємо рамки,
на тих хто влізе в них - кладемо ставки.
Відсіюємо люд, як непотрібне просо,
а по ночам благаємо: «Дай, Боже!»
Перебігаємо дорогу на червоне ,
а мріємо про похвали й корони,
Ми всього лиш актори, ми маємо вади,
Залежні від обставин і здатні на зраду.
Грішні однаково чи в свято, чи в будні
Та все ж,стежки в фіналі будуть правосудні.
27.01.2012р