* * *
Той цепью к детству я прикован,
Что всем невидима, но вдруг -
Вкус тёрна, дички... Детством полон
Костров осенних дивный дух.
Сквозь толщу лет, сквозь ропот, топот
Я возвращаться не устал
Туда, где мой житейский опыт
Пред детством на колени стал.
1968
* * *
Я до дитинства мов прикутий,
А той невидимий ланцюг —
Смак терну й дички незабутий,
Осінніх вогнищ дивний дух.
Крізь товщу літ у тьмяний просвіт
Дитинство дивиться моє,
І перед ним премудрий досвід
В сльозах навколішки стає.
1968