Ти мій дарунок бабиного літа,
З тобою я, мов папороть, розквітла,
Принісши в осінь весняні принади:
Медові трунки забуття й розради.
...Цвіте так тепло, сонячно тополя,
Ще тішиться,не знаючи, що доля
Зимовий сон їй вже приготувала...
Вона не знала, ні, того не знала.
Мені б цей сон,щоб я не знала болю.
Душа так рветься, тягнеться на волю,
Та я все жду, зізнатися не смію,
Що лиш про тебе щохвилини мрію.