***

ти торкаєшся теплими пальцями
моїх оголонених проводів.
кращого майстра й не знайдеш. ти
витираєш залишки моїх спогадів.

ти ділиш своїми струнами
моє життя на до тебе і після.
словами, неначе кулями,
думки перетвоюєш на намисто

із рим та пісенних слів.
змушуєш серце битись частіше,
роблячи те, чого так хотів,
всі слова мої обертаючи в стиглі вірші.

твої губи солодкі, неначе вишні,
доводять мене до шаленого сказу.
видно, так захотіли Всевишні,
щоб на нас звалилося все й одразу.