Любове, ти ж прийшла зцілити рани,
знайти замовклий серця солоспів,
що давній біль, цей диригент невправний,
між струнами німотними згубив.
Любове, зглянься… На життєвій сцені
зі щастям поряд, зморена, стою…
Навіщо ти велінням незбагненним
на струни душу кинула мою?