Кажуть, що приворожила.
Кажуть, пропадаю...
А я сам, зібравши сили,
В чари ті пірнаю.
Я раніш, до третіх півнів,
Жив, напевно, марно.
Може, ти і справді відьма?
Та безтямно гарно!
Розпусти, будь ласка, коси,
Дай краси напитись.
Хоч би ти й просила:"Досить",
Я б не зміг спинитись.
Запали найдовші свічі,
Щоб обом не спалось.
Зворожи, щоб цілу вічність
Нічка не кінчалась.