А я одна, навколо пустота..
І всі страждання, біль, мана..
Лише для мене, нікого більш нема!
А я одна залишилась із ними..
Нема кохання і страждань нема..
Немає віри у життя.
Ну як сестра таке зробила??!
Мене обманом заманила
І нишком в серце ніж всадила!
Переді мною, все моє життя пройшло.
Я зойкнула і впала геть додолу...
А вона руки витира, які заляпала моєю кровью.
Але ж не тільки руки..
Все своє життя перетворила в муки..
Уже затвердле моє тіло засипала сухим піском,
І все моє кохання і життя,було під сивим цим горбом.
Але перед тим як закопати
Кільце з руки вона моє зняла
(Що ще мені бабуся в юності дала, зі словами "Це все твоє життя")
Цим перстнем вона Івася ворожила,
Але незнала що вона йому не мила.
Незнала, що кохає лиш мене.
Незнала, що ми клятву з ним ісклали.
І цю клятву нічим нерозірвати.
Ніяка чорна сила не могла його мати...
Але він піддався чарам злим!
Може мене він не любив...?!!
О, ні...такого буть не може!!
І для кого це було гоже
мене, граційну лань, ввести в обман??
Та ні, Івась сильно кохав!!!
Тільки мене бажав, ласкав і цілував..
Але моя сестриця люба, якщо можна так назвать...
Бо не було у мене неньки, батька,
а лищ мачуха мать і вона...названа сестра..,
Що ніж на мене підняла, бо також кохала Івася.
Вона позвала за собою..чар-зіллям напоїла
І до вінця та заманила!
До весілля день лишивсь...
Всі метушились..Як?? Коли??
Все село на ноги підняли..
Як же так, що Іван за дружинну Ганну брав?!
А де Олена ділась?!
Це знали тільки Ганна, Мачуха і стара відьма Сокочиха.
Що чар-зілля наварила і напоїть Івася ним веліла.
Щоб він Олену геть забув..із Ганною щасливий був.
Цьому може й буть...
Якщо я там на небі свою бабусю не зустріла...
Яка сказала, що хотіла щоб я з Івасем одружилась....
Я все їй розповіла про зраду сетри своєї..
А моя бабуся мов цвіла...
А я вся блідая була, як взнала все про Івася!
Бабуся заспокоїла, навчила...
Щоб вночі спустилась я на землю,
І з нього чари я зняла ніжним поцілунком.
Але ж я мертва, не жива!!!
Живою треба бути, щоб це чарівне коло розімкнути.
Мені бабуся так сказала:
"Спустись на землю вже тоді
Коли місяць повний буде у криниці.
З якої Ганна воду брала, з якої зілля готувала.
Візьми напиїсь води тієї, три рази криницю обійди,
І мов до місяця - "Я жити хочу!"
а потім набери води по вінця і нею вся облийся!
Живою станеш до Івася не спіши!
Росою ранньою умийся,
волосся гарно причеши, а в нього звіробою поклади.
У ніч наступну, отак до Галі ти піди і нишком перстень забери.
Стань над нею помолись і тричі знов перехристись.
І ти побачиш, що не Галя..твого Івася так кохала."
На другу ніч я все зробила, як бабуся мені веліла.
Пішла до сетри, до Галини.
Зняла з руки я перстень свій.
Молитву прочитала, я хрестила...
І тут як з'явиться нечиста сила..так її і обліпила..
А та кричала, проклинала..
Мене із світу геть зганяла!!
Але звіробій-трава мене від лиха захищала,
Що я її у коси заплітала.
І ота нечиста сила душу Галину забрала
До стовба камяного гріхами привязала,
І ця душа весь вік палала, за те що іншим шкоди завдавала...
Пішла вона тоді к тому кого кохала..
І в губи ніжно цілувала,
Чари з нього знімала...
Ось така легенда про кохання!!
Отже, не ставай на чужім шляху, але дивись щоб і на твоїм не стали...
Нехай буде так, щоб всі кохання мали!
Лютий 2007