***

Політ без крил вже називається падінням.
Тебе людиною вже,певно,не назвуть...
Ти наштовхнешся на нерозуміння,
Чергову правду просто розіпнуть.

І байдуже усім,де втратив крила.
Їм байдуже,що рана ще кровить!
Хоч знають,що самі тебе згубили,
Не побояться інших погубить.

У нас одна на двох з тобою доля,
Самотній друже,безголосий менестрелю!
Ми діти вад і діти ми неволі.
Навік у жаху ми зачинені оселі...

Усе життя шукатимемо вихід,
але не вийдеш звідти ти живим.
І не наздожене тебе вже лихо,
А лиш туги самотній херувим.

Та буде потім це,а зараз - холод...
І хижі погляди чужих тобі довкруг.
Ми замкнуте це не розірвем коло.
Ми не уникнемо життя наруг.