* * *
Груші — на вербах, дулі — на грушах.
Немоче,
хто ми тобі?
Що ти вичитуєш рідне з цих душах,
В скрадливій їхній грозьбі?
Скільки відчаю в Світличнім і Стусі:
Море довкола тих груш!
...Наші ж плоди нам показувать мусить
Хтось,
хто од розпачу дуж.
Силою сильний майбутнього злету
Нації.
Буде той злет?
Слава героям! Вони, мов комети, —
В трясовину. Та в замет...
Вдосталь дулівки — на листі вербовім
Гірко настояних дуль.
Дядьку, ти ж виплакавсь ночі-корові.
Хай ремига собі.
Цмуль!