Взаiмне кохання

Владимир Довгун
Сонце промінням зігріває.
Тебе коханий ніжно обнімає.
Ти так солодесенько ще спиш.
Ні куди вже ти не спішиш.
Ти вже найшла своє те рідне.
Як сонечко таке привітне.
Тобі з ним добре стало так.
Та і ти підходиш під його смак.
Він шепотом люблю шепоче.
Нікого крім тебе вже не хоче.
Ти для нього єдиною стала.
І на його плечі завжди засинала.
Йому стало зрозуміло і без слів,
Що не має більш приємних снів.
Снів приємніших за те, що є.
Коли душа в обох одним цвіте.
Коли душа в обох коханням запалала.
Такого як ти вона ще не зустрічала.
Та ти був вражений її красою.
Її прекрасною ніжною душою.
Ваші шляхи такі схожі були.
Але всі неприємності минули.
Тепер лиш щастя шлях настав.
Господь вас від всіх оберігав.
А ви не могли обоє зрозуміти.
Що в житті вам ще робити.
Як інших людей вам простити.
Щоб свою половинку вам зустріти.
Та тут неждано сталось все.
Таке не встрінеш ти ніде.
Ви покохали одне одного душами.
Це все так важко описати вам словами.
Та й слів вам мало стало треба.
У них відпала та потреба.
Ви і без них розумієте все.
Вам непотрібне вже усе.
Лишень поруч бути, завжди разом.
Насолоджуватися любовним екстазом.
Та таке рідко зустрічається в житті.
Щоб в єдино злилися дві душі.
Щоб серця билися в так друг-другу.
Щоб любов не породжувала напругу.
Так що коли знайшли ви все ж таке.
Ваше кохання вже точно не помре.
Таке щастя я усім бажаю.
Воно є я точно це вже знаю.