А доля ще нагадую про тебе,
Мовби весь світ, це тільки ти одна,
Я вирішив давно, сказав - не треба,
Мені кохання, випита до дна,
Ота журбою перелита чаша,
Бо дні без тебе, тільки смуток й біль,
Забрав у вічність, час кохання наше,
І на душі холодна заметіль.
А в почуттях, безхмарне синє небо,
Не мають тіні, ті, кого нема,
Раз ми не разом, значить нам так треба,
І не поможуть тут сумні слова.
Хоч доля ще нагадує про тебе,
Екзаменує, чи завчив урок,
Я відповідь кричу у синє небо,
«Нема тепла у променях зірок..».