***

Елена Найда
Ти та солодкість,що ввела в оману.
Тебе назавжди люди прокляли.
Приходиш Ти неждано,
Ти відступаєш рано.
І слуги Твої мене в морок повели.

Ти опускаєш і возвишуєш,впускаєш...
Ти не триматимеш,якщо я упаду.
Ти жертв шукаєш,
Серце розпинаєш.
Я з Твого дому шлях не віднайду.

Ти не назавжди - тільки на сьогодні.
Хвилина,мить в безмежному житті.
Очі голодні
І руки холодні.
Ти верховодиш в забутті.

Ти змушуєш чекати і бажати...
Наступна зустріч,знов,і знов,і знов.
Ти любиш мрії руйнувати,
Ти хочеш правду оббрехати,
Невпинно будеш катувати Ти любов.

Але Ти глибоко в моєму серці!
Не вирвати мені Тебе з нього!
І знов озвешся,
Знов тремтінням розіллєшся -
І повернусь до храму я твого.