В дивовижному сні розквітає кохання до тебе,
Крізь незримі світи проростає до самого неба,
Міріадами зір розгоряється на небосхилі,
Огортає серпанком, проти нього ми двоє безсилі.
Ми безкрилі, лиш з’єднані разом – крилаті!
Жебраки по одному, а поруч коли – ми багаті.
Без твоєї душі і моя – не душа, половина,
Навіть в сонце без тебе – похмура і сірая днина.
Ні хвилини, ні миті не можу без тебе прожити.
Так не можна! Але ж я не вмію інакше любити.
Віддаю себе всю, без остачі, від краю до краю.
Якщо хочеш, бери! А я кращої втіхи не знаю…