Равлик Павлик та Жека iжак —
він в цій парі, без жартів, вожак —
поза хвірткою грали в квача.
Зирк — дзижчить хтось та квіти кача!
Вз-з-з — неначе звищали гальма,
вперлось ніжками в землю шістьма!
Хто се? Бачать — смугаста оса:
з рота срібна дзичалка звиса,
жовто-чорна мундирова блузка,
мотузком підперезано пузко:
«Що ви тут, iжачисько з равлиськом,
бешкетуєте, вредні хлопчиська?!
Дз-з-зуськи вам,
не стерплю, не доз-з-зволю!
Я державну виконую волю!
Я ж таки не з-з-звичайна оса —
на з-зраз-з-зок я
службового пса!
«Лісоварта порядку» — чи чули?
Так, наказ-з-зую: киньте з-з-загули,
бо з-з-законно, без-з-з всякого жалю,
я порушників
в гуз-зно
ужалю!!!»
«Гей, не злись ти, смугаста оса! —
кажуть хлопці, навколо гаса,
равлик Павлик та Жека iжак, —
гайно гратися з нами, гей пак!
Жах послухати, як ти живеш,
бідна оска, облиш цей скиглеж!
З нами бігай, танцюй, пий нектар
та забудь про службовий угар!»
«Асса!» — скрикнула дзвінко оса,
в танці скачучи — от чудеса! —
звила талію суто осину,
як лозину, на заздрість грузинам!
— Ой, щаслива я, друз-з-зі! —
як дзига,
дзвіринчить, дрібно крильцями дрига. —
З-з-з вами вільно гайну під осину,
ну а службу жорстоку покину!
Бо така я сердита та з-з-зла
від відсутності друз-з-зів була,
а тепер ми утрьох будем гратись,
тож давайте, з-з-звірята, брататись!